ЗА Цим параграфом ви зможете:

дізнатися, які зміни на континенті спричинила радянська окупація країн Центрально-Східної Європи; пояснювати, що таке «холодна війна» і як вона розпочалася; аналізувати передумови початкового періоду «холодної війни»; характеризувати основні конфлікти початкового етапу «холодної війни»; з'ясувати, як вплинула на біполярний світ поява НАТо та оВд.

1 радянська окупація центрально-східної європи. Територія в Європі, звільнена в період Другої світової війни арміями антигітлерівської коаліції, поділялася на зони військової окупації. У Західній та Південній Європі встановили контроль США, а над Центрально-Східною Європою та значною частиною Балкан — СРСР. США в підконтрольному регіоні сприяли поновленню основ західної демократії в суспільстві.

Курс стосовно зони окупації СРСР наприкінці війни визначив Й. Сталін, який сказав, що «ця війна відрізняється від

попередніх: той, хто захоплює територію, зможе примусити захоплені країни прийняти свій суспільний лад».

Неодноразові заяви США та СРСР про визнання за кожним народом права на власний шлях розвитку не змінювали ситуацію. Радянське керівництво при цьому стверджувало, що успіхи комуністів обумовлені їхньою популярністю, а уряд Заходу вважав, що ці успіхи не можуть бути проявом вільного волевиявлення народів у країнах, де перебуває Радянська армія.

Восени 1945 р. західні лідери вимагали змін в урядах Румунії та Болгарії, стверджуючи, що їхній склад не відображає всі існуючі в цих країнах політичні сили. Радянське керівництво відкидало це, розцінюючи як спробу відновити навколо СРСР бар’єр із недружніх східноєвропейських країн.

Відображенням сприйняття Заходом територіально-політичних реалій, що формувалися в тогочасній Європі, стала промова В. Черчилля в місті Фултон (США) 5 березня 1946 р.

В. Черчилль заявив, що СРСР і комуністичні організації світу, які є його «п’ятою колоною», прагнуть безмежної експансії, що загрожує всій «християнській цивілізації». Він закликав усі англомовні держави до боротьби з поширенням комунізму.

Керівництво СРСР в особі Й. Сталіна оцінило цю промову як заклик «підпалювача війни» до «нового воєнного походу проти Східної Європи» й пообіцяло дати відсіч.

Суперечності, оприлюднені у промові В. Черчилля, стали вихідним пунктом для загострення відносин між союзниками.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Назвіть держави Східної Європи, звільнені Радянською армією в роки Другої світової війни. 2. Визначте основні засоби й методи, які застосовують противники у звичайній «гарячій» війні. 3. Назвіть відомі вам військово-політичні блоки. Якими були їхні особливості?

2 «ХОЛОДНА ВІЙНА». Британський письменник Джордж Орвелл у статті «Ти та атомна бомба», опублікованій у жовтні 1945 р., уперше назвав тогочасне протистояння між США та СРСР «холодною війною». Поняття набуло поширення. Офіційно його вперше використав у промові радник президента США Гаррі Трумена Б. Барух у квітні 1947 р.

На думку деяких сучасних дослідників, «холодна війна» стала третьою та останньою у XX ст. світовою війною. З одного боку, вона мала ознаки справжньої світової війни, яка завершилася перерозподілом світу на користь переможця й крахом держав, які зазнали в ній поразки. З іншого — у «холодній війні» переважно застосовувалися надзвичайно жорсткі засоби невійськового протистояння в економічній, ідеологічній, політичній і технологічній сферах. Здійснення цих засобів визначило форми, масштаби й наслідки цього глобального протистояння, які часто були поза межами світової війни.

У «холодній війні» обидві сторони уникали відкритого конфлікту з противником, усвідомлюючи його не передбачуваний результат через відсутність абсолютної переваги сил. Так, на початковому етапі «холодної війни» США тримали монополію на ядерну зброю, але не мали засобів її доставки, здатних подолати радянську протиповітряну оборону. У Європі СРСР переважав у звичайних озброєннях. Після появи в 1949 р. у СРСР ядерної зброї, а пізніше балістичних ракет як засобів її доставки в обох держав військове суперництво перейшло у сферу її якісного вдосконалення.

«Холодна війна» — поняття, що позначає глобальне економічне, ідеологічне й військово-політичне протистояння

між СРСР із його союзниками та США, країнами Західної Європи з їхніми союзниками, що відбувалося із середини 1940-х і до початку 1990-х рр.

Кастильський принц Хуан Ману-ель у XIV ст. вперше застосував поняття «холодна війна». Розмірковуючи про перебіг Реконкісти (боротьби між християнами та мусульманами) на Піренейському півострові, він поділив війни на «гарячі» та «холодні». Вони відрізняються за результатами. «Гарячі війни» закінчуються загибеллю держав або миром. «Холодні війни» не приносять миру й честі тим, хто їх розпочав.

З ПЕРЕДУМОВИ початкового етапу «холодної Війни».

Період 1947—1953 рр. визначають як початковий етап «холодної війни». США та СРСР готувалися до військового конфлікту.

У липні 1947 р. у США вийшла друком стаття керівника відділу Державного департаменту Дж. Кеннана «Витоки радянської поведінки», де він виклав свою «стратегію стримування». За задумом автора, вона мала забезпечити підтримання миру у світі на основі неуникненості тотальної відплати противнику у випадку, якщо він завдасть першого удару. Стаття увійшла в історію як «меморандум Дж. Кеннана» і стала основою радянсько-американських відносин й усієї світової політики другої половини XX ст. Для початкового етапу «холодної війни» цей документ започаткував розробку стратегії США стосовно СРСР. Водночас на початковому етапі «холодної війни» обидві країни намагалися якомога швидше поширити свій вплив на країни, які ще не визначилися, або перешкодити зробити це противнику.

У лютому 1947 р. британська влада повідомила американську, що не здатна самостійно надавати підтримку Греції та Туреччині. Це могло призвести до поширення радянського впливу на ці країни. У березні 1947 р. президент США Г. Тру-мен звернувся з посланням до Конгресу, де оцінив ситуацію як небезпечну для США, і попросив виділити 400 млн доларів для підтримки урядів Греції і Туреччини з фінансуванням відправлення туди військового контингенту. Заява президента містила положення, що стали провідними для зовнішньої політики США й увійшли в історію як «доктрина Трумена». Її сутність полягає в наданні підтримки США вільним народам, які чинять опір агресії.

У червні 1947 р. державний секретар США Джордж Мар-шалл оприлюднив програму економічної допомоги постражда-лій від війни Європі, яка пізніше отримала назву «план Маршал-ла». На допомогу країнам, що прийняли його, було виділено 13 млрд доларів (125 млрд доларів за сучасними цінами). Попередньою умовою надання допомоги було усунення комуністів зі складу урядів, які на неї погоджувалися. До 1948 р. комуністів у жодному уряді країн Західної Європи не стало. У здійсненні «плану Маршалла» узяли участь 17 західноєвропейських країн включно із Західною Німеччиною. Основну частину допомоги отримали Велика Британія, Франція, Італія, Західна Німеччина та Німеччина.

«План Маршалла» окрім допомоги європейській економіці мав на меті сприяти розвитку США через можливість позбавитися надлишку капіталів і створення у Європі платоспроможних ринків для збуту своєї продукції. Одночасно із цим він відповідав стратегічній меті «доктрини Трумена».

СРСР та союзні з ним країни засудили «план Маршалла» як спробу підпорядкування Європи політиці США. Проте радянське керівництво вбачало в ньому перш за все загрозу своєму впливу на Центрально-Східну Європу. Країни Центрально-Східної Європи висунули гасло орієнтації на власні сили та допомогу СРСР. Країни Західної Європи, які прийняли «план

Маршалла», досить швидко відбудували економіку й самі стали конкурувати зі США на світових ринках.

«План Маршалла» сприяв загостренню німецького питання. Три західні окупаційні зони Німеччини, які його прийняли, протистояли радянській зоні. У грудні 1947 р. американська газета «Нью-Йорк геральд трибюн» писала: «Ера Ялти завершилася. Поділ Німеччини дасть нам можливість свободи дій із включенням Західної Німеччини до системи західних держав».

4 ОСНОВНІ КОНФЛІКТИ ПОЧАТКОВОГО етапу «холодної ВІЙНИ». У 1948—1949 рр. спалахнула Перша берлінська криза. У червні 1948 р. у західних та радянській зонах розпочали здійснення окремих грошових реформ. При цьому радянська влада висунула вимогу включення західних секторів окупації Берліна у фінансову систему радянської зони.

Отримавши відмову, радянська окупаційна адміністрація розпочала блокаду Західного Берліна. У відповідь західні держави організували з ним повітряний міст. Кожні п’ять хвилин на його аеродромі приземлявся американський військово-транспортний літак. Усього в блокований Західний Берлін було перевезено понад 2,3 млн т вантажів. Обидві сторони не пішли на загострення конфлікту, оскільки це загрожувало можливістю початку нової війни в Європі. Однак іти на переговори, що можна було сприйняти як прояв слабкості, вони також не побажали. Блокада Західного Берліна стала символом конфронтації, призвела до формування уявлень про США як рятівника західної цивілізації та посилення негативного ставлення до СРСР.

Берлінська криза 1948—1949 рр. зупинила питання про створення єдиної Німеччини більш ніж на 40 років. У 1949 р. західні зони окупації утворили Федеративну Республіку Німеччини (ФРН), а східні — Німецьку Демократичну Республіку (НДР). Західний Берлін став автономним самоврядним містом, пов’язаним транспортним коридором із ФРН.

Іншим конфліктом, який поставив США та СРСР на межу військового протистояння, стала Корейська війна 1950— 1953 рр. Після завершення Другої світової війни Корею поділили по 38 паралелі на радянську та американську окупаційні зони. Коли окупаційні війська було виведено, у Північній Кореї владу здобули комуністи, яких підтримував СРСР; у Південній Кореї влада орієнтувалася на союз зі США. При цьому обидва режими прагнули об’єднати півострів під своєю владою. У червні 1950 р. північнокорейські війська перейшли 38-му паралель і розпочали війну.

У Корейській війні на боці півдня під прапором ООН діяли сили США та їхніх союзників, на боці півночі — китайські війська й радянські військові радники. Війна точилася зі змінним успіхом до 1953 р. Вона стала найнебезпечнішим конфліктом цього періоду «холодної війни». Генерал армії США Д. Макар-тур (командувач військ ООН, які діяли на півдні півострова) наполягав на тому, щоб завдати ядерний удар по Китаю. Однак президент Г. Трумен не бажав поширювати конфлікт за межі Корейського півострова й створювати цим привід до ядерного конфлікту із СРСР.

5 УТВОРЕННЯ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО СОЮЗУ (НАТО) ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ВАРШАВСЬКОГО ДОГОВОРУ (ОВД). Реальністю післявоєнної Європи став її розкол на два угруповання держав. З однієї сторони були ті, хто обрав «план Маршалла» і співробітництво зі США, з іншої — країни, які прийняли соціалістичну модель розвитку та зближення із СРСР. На Європейському континенті, як і в інших регіонах світу, розпочалося формування системи військово-економічних і політичних союзів, які протистояли одне одному. США і СРСР як «центри сили» біполярного світу були основою кожного з них.

Восени 1947 р. утворилося Інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій. Воно стало структурою, через яку радянське керівництво здійснювало політичний та ідеологічний контроль за діяльністю правлячих комуністичних і робітничих партій країн Східної Європи та неправлячими комуністичними партіями Франції та Італії.

У 1948 р. СРСР уклав із більшістю східноєвропейських країн договори про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу. У березні 1948 р. як відповідь на це з’явився Західний союз. Його учасниками стали Велика Британія, Франція, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Вони взаємно зобов’язувалися надавати один одному військову допомогу в разі загрози їхнім інтересам. У випадку радянської агресії згідно з договором військові сили союзників мали діяти спільно. Цей союз не міг урівноважити військові сили в Європі, проте став сходинкою до співпраці зі США. Члени Західного союзу усвідомлювали недостатність своїх сил і звернулися з пропозиціями вступити до нього до США та Канади.

4 квітня 1949 р. у Вашингтоні представниками урядів Бельгії, Великої Британії, Франції, Данії, Ісландії, Італії,

Канади, Нідерландів, Норвегії, Португалії та США був підписаний Північноатлантичний договір, за яким утворився новий союз — Організація Північноатлантичного договору (НАТО). До нього додавалися договори про взаємодопомогу між державами — членами союзу. У 1952 р. до НАТО приєдналися Греція і Туреччина, а роком пізніше — ФРН.

СРСР до НАТО ставився як до «агресивного блоку», створеного західними державами з ініціативи США й спрямованого проти соціалістичних країн. Геополітичною противагою НАТО стала заснована в 1955 р. Організація Варшавського договору (ОВД). Її утворили Албанія, Болгарія, Угорщина, НДР, Польща, Румунія та СРСР, підписавши у Варшаві Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу. Договір формалізував появу військового союзу соціалістичних держав за провідної ролі СРСР і закріпив біполярність світу на 36 років. Його укладання стало відповіддю на вступ до НАТО ФРН.

висновки

■ Радянська окупація Центрально-Східної Європи призвела до формування нових територіально-політичних реалій і загострення ситуації на континенті.

■ Протистояння між США та СРСР спричинило появу такого явища, як «холодна війна».

■ Початковий етап «холодної війни» показав, яким жорстоким буде протистояння між двома «центрами сили», і скільки лиха воно принесе пересічним людям.

■ Поява НАТо і оВд закріпила формування біполярного світу як нової геополітичної реальності.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли В. Черчилль виступив з промовою в місті Фултон? 2. Що таке «холодна війна»? 3. Хто сформулював основні положення «стратегії стримування»? 4. Назвіть дату Першої берлінської кризи. 5. Які назви мали німецькі держави, утворені в 1949 р.? 6. Скіль

ки держав у 1949 р. утворили союз НАТо?

7. У чому полягали зміни, які спричинила в Центрально-Східній Європі радянська окупація? 8. У чому полягає сутність «холодної війни»? 9. охарактеризуйте передумови початкового етапу «холодної війни». 10. Як відбувалися основні конфлікти початкового етапу «холодної війни»? 11. Чим було обумовлено і як відбувалося формування Північноатлантичного союзу і організації Варшавського договору?

12. Покажіть на карті атласу держави, які утворили НАТо та оВд. 13. об'єднайтеся в малі групи та обговоріть питання: як «холодна війна» пов'язана з підсумками другої світової війни. 14. Складіть таблицю

«Міжнародні конфлікти початкового етапу "холодної війни”».

15. Чому, на вашу думку, унаочнення неможливості розв'язання міжнародних конфліктів початкового етапу «холодної війни» не підштовхнуло США та СРСР до відмови від конфронтації? 16. Президент США Барак обама, виступаючи у 2014 р. в Естонії, сказав: «Ми захищаємо наших союзників у НАТо, кожного союзника. У цьому союзі немає старих і нових членів, немає другорядних чи головних партнерів. Вони всі — союзники, це просто й очевидно. І ми оборонятимемо територіальну цілісність кожного з них». Який принцип НАТо відображає наведена цитата? обґрунтуйте його важливість.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 11 клас Гісем (профільний рівень)